Живе під сонцем любові Шевченкова весна

2024-03-05

Моя любов, моя висока!

Не відпускай мене, храни!

Храни від буднів, злого ока,

Храни мої пречисті сни!

Т. Шевченко

На початку весни, пори коли прокидається природа, народився великий син українського народу – Тарас Григорович Шевченко. Від того дня минуло 210 років, та наш народ пам'ятає свого славетного сина.

Про Шевченка ми чуємо з дитинства, говоримо про нього як про поета, пророка, художника, і здається, все знаємо про нього, та все ж знову і знову відкриваємо для себе щоразу щось нове в його творах та його житті.

Сьогодні ми звернемося до найпотаємніших сторінок його особистого життя. Будучи емоційною і чутливою натурою, Тарас Шевченко доволі часто закохувався. То хто ж вони були, ті музи, які надихали поета, які давали йому втіху і навівали смуток, які любили його, яких любив він?

Працівники бібліотеки представили учням 10 А класу #Камянка_ліцей_1 жінок, яких кохав наш великий Кобзар. Оксана Коваленко, Ядвига Гусиковська, Марія Європеус, Ганна Закревська, Варвара Рєпніна, Агата Ускова, Катерина Піунова, Ликера Полусмак. Кожна з них залишила слід у поетовій душі.

Коло замкнулося: рано почавши міфологізувати свою "першу жінку", Оксану Коваленко, Шевченко врешті заміфологізував усе своє життя та, здається, неймовірно утруднив постання реальної сім’ї. І по-іншому зробити, вочевидь, не міг: що добре для поезії, не завжди є плідним для нормального життя. Хоч, як можна було переконатися вище, радісні та легкі закоханості у вічно хмурого класика зі шкільних портретів також були. Взагалі – було різне. І добре було б чимчастіше собі про це нагадувати, аби Тарас Шевченко остаточно не перетворився на прісний, або одноколірний, пам’ятник самому собі.

Поета не стало. Згасла свічка його життя. Але залишилось слово, яке не має обмежень у просторі, увічнив себе як єство всього народу, як долю і характер України. Тож хай назавжди у ваших серцях горить іскорка любові до поезії, яку засвітив Великий Кобзар.