Любов Забашта – українська поетеса

2023-02-03

Любов Василівна Забашта народилася 3 лютого 1918 року в місті Прилуки на Чернігівщині. Перші вірші почала писати навчаючись у четвертому класі.

1935 року поезію 17-річної Забашти на обласній нараді молодих літераторів в Чернігові почув Павло Тичина. Схвальний відгук Павла Григоровича надихнув молоду поетесу до творчої праці.

Після закінчення мовно-літературного факультету педінституту, Любов Василівна присвячує себе літературній діяльності.

В 1949 – 1950 рр. завідувала відділом поезії журналу «Дніпро».

Її перу належать поетичні збірки: «Калиновий кетяг» (1956), «Квіт папороті» (1959), «Берег надії» (1974), «Київська гора» (1982), присвячених праці кораблебудівельників, хліборобів.

Драматичні та ліро-епічні поеми Забашти : «Маруся Чурай (Дівчина з легенди)»; «Роксолана (Дівчина з Рогатина)»; «Леся Українка»; «Софія Київська».

Тарасу Шевченку поетеса присвятила поеми «Тернова доля», поезії «Землі Бояне славний», «Міцні, як Шевченкове слово», «Шевченко і Олдрідж».

Померла Любов Василівна Забашта 21 липня 1990 року. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

Познайомитись з творчістю письменниці ви зможете завітавши до бібліотеки.