Куржавська Євгенія «Микола Зеров»
2022-06-02
Коли такий на пам'яті тягар
Речей, обставин, люду і примар
Ліг і лежить нестерпною вагою?
Як маєм крен направити з тобою,
Коли щодня погроза і удар?
І пилу впав усюди сірий шар
І все значиться смутком і нудьгою?
І як чуттям пустити буйну рощ,
Коли їм кригою грозиться дощ
- Вони ж слабі, без хати, без покрова;
Коли спадає мла, мов той хижак,
А ця, на бруку знайдена підкова
- Єдиний добрий на майбутнє знак.
М.Зеров
Урочище Сандармох знає мабуть кожен українець.
Там загинув цвіт нашої інтелігенції, цвіт нації. Сандармох — це не просто місце розстрілу. Це одна з операцій тоталітарної системи зі знищення національної свідомості, наслідки якої і досі відгукуються в нашій духовній сфері. Тож нам потрібно повертати забуті імена видатних літераторів, художників, режисерів, діячів культури, яких згубила ненависна система. Публічна бібліотека отримала, в рамках проекту Українського інституту книги, серію «Знамениті українці». З цих книг ми і почнемо знайомство з нашими видатними діячами культури і літератури.
Микола Зеров встиг за своє коротке життя згуртувати навколо себе кращих представників української інтелігенції. Його знали як прекрасного оратора, непримиренного борця за якість і високий стиль української літератури. Зеров, як літературний критик, реагував на появу нових творів, систематизував літературні надбання. Письменник перекладав твори римських та грецьких авторів, дав заговорити українською героям Шекспіра, Лонгфелло і Вергілія, а нам зараз так бракує зарубіжної літератури саме українською мовою. І інколи замилуєшся, яким шляхом би розвивалась українська перекладна література, якби не криваві 30-і роки минулого століття.
Протягом свого короткого життя Микола Зеров закликав поетів і письменників відточувати власний стиль, навчатись на класичних зразках римської, грецької, французької, німецької, англійської літератури, навчатися і творити власні зразки літератури вищого ґатунку, а не займатися копіюванням. За таких авторів українська література мала би розквітнуть та сталінська репресивна машина знищила того, кого вважали мистецьким еталоном, на кого орієнтувалися всі сили творчої української інтелігенції.
Яка ж я гірка, о Господи, ця чаша,
Цей старосвітський повітовий смак -
Ці мрійники без крил, якими так
Поезія прославилася наша.
От Петька Стах, містечковий сіряк,
От Вороний, сентиментальний кваша.
О ні, Пегасові потрібна інша паша,
А то - не вивезе, загрузне неборак.
Прекрасна пластика і контур строгий,
Добірний стиль, залізна колія -
Оце твоя, Україно, дорога:
Леконт де Ліль, Хозе Ередіа,
Парнаських зір незахідне сузір'я,
Зведуть тебе на справжньє верхогір'я.
М.Зеров
У книзі Євгенії Кужавської «Микола Зеров» більш докладно подана біографія поета. А низка критичних літературних статей більш докладніше знайомить з творчістю поета, літературознавця, критика, полеміста, лідера неокласиків і блискучого перекладача. Книга буде цікава не тільки фахівцям, а й широкому колу не байдужих до історії української літератури, особливо того страшного періоду, коли вона була під загрозою повного знищення.
