«Знову в Кам’янку подумки лину»

2022-01-04

Першого січня 1942 року в селі Ребедайлівка, що на Кам’янщині, народився Данило Кононенко. Початкову освіту здобував в рідному селі, а вже з 8-го класу почав ходити до школи №1 в місті Кам’янка. При редакції районної газети працював літературний гурток, який почав відвідувати майбутній поет і робити перші кроки в світ поезії. Після закінчення школи почав працювати кореспондентом в місцевій районній газеті.

Відомий поет, Василь Симоненко, підтримав молодого поета, коли Данило Андрійович почав робити перші кроки у поезії. На той час Симоненко працював у газеті «Молодь Черкащини», куди Кононенко посилав, а інколи привозив сам, свої вірші. Так і сталося їх знайомство.

Служити в армії випало Данилові Андрійовичу у Криму. Тут він і залишився, вступивши до Сімферопольського педагогічного інституту, тут знайшов свою долю, тут народилися і виросли його діти, а згодом діждались й онуків. І вже у Криму, Данило Кононенко остаточно сформувався як поет. Закрутив літературний вир нашого земляка. Бере участь у роботі літературного об’єднання, друкується на сторінках газет і журналів, але про власну книгу спочатку і не мріє. Та у 1972 році все ж таки побачила світ перша збірка «Джерело».

На рахунку поета п’ять поетичних збірок, багато перекладів, публіцистика, громадська робота. Данило Кононенко є одним з засновників газети «Кримська світлиця» та дитячого видання «Джерельце», де був головним редактором. Ніколи Кононенко не поривав своїх зв’язків з рідним краєм. Радів кожному листу, вів велику переписку.

Як дивно складається людське життя. Данило Кононенко народився на окупованій території і померти довелося знову ж на окуповано-анексованій території. Поета не стало 15 січня 2015 року.

Незадовго до смерті в одному з листів писав: «…Так, певно, судилося мені: «в неволі виріс між чужими, в неволі, мабуть, і помру…», як писав наш Великий земляк. Та що вдієш: як би там не було, який би паспорт мені не нав’язали, а я був і залишуся українцем… Без України, без своєї Батьківщини великої і малої мені життя нема… Душа болить, але нічого не можу вдіяти – не кину ж я дітей, внуків урешті, свою домівку – і не кинуся світ за очі у свої 73 роки… Скільки ж того життя мені лишилося… То ж лишаюся зі своєю родиною і помру тут, на чужині, українцем…»

В читальному залі Публічної бібліотеки з нагоди 80-річчя від дня народження поета-земляка Данила Кононенко була облаштована викладка літератури «Знову в Кам’янку подумки лину».