Читаючий Четвер. Микола Гоголь «Вечори на хуторі біля Диканьки»
2020-12-03
Вже стоять за парканом до свята запряжені коні.
І годинник старий припиняє сполоханий хід.
І стають почуття на морозі прудкі і червоні.
І дарує ріка цей наповнений втіхою лід.
Зима. За вікном тихо падає сніг ... Погода, створена для гарячого чаю, затишного пледа і красивих казок ...
Нехай у кожного ця зима буде казково-прекрасна, нехай вона буде пахнути шоколадом, звучатихорошими фільмами та цікавими книгами.
Зима - це час Чудес ... Коли вже уявляєш собі ялинку, блискучу безліччю вогнів, подарунки і навіть запах мандаринів і чарівництва ... і душа завмирає в очікуванні чудес.
Новийрік і Різдво занурюють нас в атмосферу казки. В сучасній літературі є досить широке коло авторів,які описали як новорічне свято,так і все,що трапляється на Різдво.
Сьогодні хочеться вам запропонувати книгу М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки». Відкривши книгу перед читачем розгортається казковий світ старожитнього українського села, де відьми літають як собі знають, де чорт ярмаркує у Сорочинцях, де страшний Басаврюк чіпляється до симпатичних дівчат. Цей веселий, подекуди і страшнуватий світ поряд — варто лише розгорнути книжку.
І зануритися в неповторний Гоголівський колорит з його багатством образів, фарб, фантазій та містицизму, реальністю і вигадкою. Читаєш, а в тебе так і ллється чудова ця чарівність мови,ц езахоплення і милування природою,світом,самим життям і все тут своє,таке,як є,з вадами або без,відмінне або так собі.Кумедне та моторошне,сумне і веселе,у Гоголя на все і для всього є фарби,і фарб цих багато,і малює він ними легко,широкорозмахуючи пензлем і виходить готове полотно.
Як розповісти про книгу так, щоб кожен зрозумів і відчув її чарівність? Мені здається дуже просто. Просто треба взяти і прочитати, або перечитати цей чудовий твір. І зануритися в нього, погуляти його вулицями, заглянути у вікна домівок, прислухатися до розмов його персонажів. Приємного занурення!
Романенко Л.В.